Сили на жердині слабкості тримаються.
Від розпуки-болю люди грішать, маються,
Від любові-ласощів забувають жити.
Обирають інше знов – в алкоголі гнити.
Віддавати заздрощі, гнів не збираються,
Вбили б один одного, як собаки, лаються.
А для чого існувати вкрай помішано?
У людей давно життя зі смертю змішано.
