Сили на жердині слабкості тримаються.
Від розпуки-болю люди грішать, маються,
Від любові-ласощів забувають жити.
Обирають інше знов – в алкоголі гнити.
Віддавати заздрощі, гнів не збираються,
Вбили б один одного, як собаки, лаються.
А для чого існувати вкрай помішано?
У людей давно життя зі смертю змішано.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=9682
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.12.2005
автор: Vilna