Ну що ж, останнє літо
І квіти, і політ.
Як можна не радіти
Й дивитися в зеніт.
Останнє повне раю,
Зеленої краси.
Останнє: "Я кохаю!"
Ти вітер віднеси.
Це літо повне смутку
Й небачених химер.
Глянеш і світ по жмутку
Свою красу роздер.
Умить перетворилось
Із пахощів на смрад
Життя чиєсь скотилось,
Сплило, як водоспад.
Покошено вже жито...
Ой сонце, не світи,
Так як могло ти літом.
Лети в чужі світи.
