Каяття – позитивна зараза,
Котра здатна зціляти народ
Від усякого зла та прокази,
Від злочинців та всяких заброд.
Так. Нелегко зізнатись в провинах
Перед святістю Бога Отця,
Котрий втратив Єдиного Сина
Задля зрушення в людських серцях
З нечестивості мертвої точки,
З підконтрольності злу та брехні,
Котрі істину рвуть на шматочки,
А достоїнство топлять в багні.
Можна довго прожити без честі,
І з неправдою йти по житті,
Та із вічністю на перехресті -
Не зійтись на єдинім путі.
І піти в небуття – до геєнни,
Де ридання та скрегіт зубів,
І пекельної муки вогненний
Суд над плоті своєї рабів.
А спасуться у Царстві Христовім
Лише ті, хто пізнав каяття,
Що, немов живопліт берестовий,
Захищає від пекла життя.
Коли кається грішник в провині –
В атмосфері потужний розряд
Б’є нещадно по впертій гордині,
Наче артилерійський снаряд,
І втрачає вона свою владу
Над суспільством, в якому живеш.
Так можливе наведення ладу -
Якщо з себе його розпочнеш!
Бо твій приклад заразить і інших -
Наче вірус, піде по серцях,
Доторкнеться аж до найбрудніших
І воскресне в моральних мерцях.
Коли каєшся ти, то тим самим
Душу власну звільняєш від пут,
Що міцними стальними тросами,
Обмотали її, наче спрут,
І тримають її у в’язниці
Лицемірства, лукавства й брехні.
То ж зрубай цю ненависну крицю
І спали в покаяння вогні!
