Зачаклую тебе снами,
Величавими садами,
Синім небом,
Цвітом ночі,
Відберу вуста пророчі.
Заберу у тебе серце.
Неба світле легке скельце
Занесу за небокрай.
Зачарую те і край.
Заведу тебе до лісу,
Над полями пронесу,
Всі зірки тобі знесу,
Бо чаклун я, дар пророчий...
Я відкрию тобі очі.
Вогнищ дикії танки
На галявах шумних
Заплету у жар – вінки
І пущу по нивах лунких.
Я закляттям синіх вод
Відберу страждання,
Жонглюванням світу врод
Піднесу бажання.
Позганяю я хмарки
На леваду тобі
"Гей ви, білі та пухкі
Наглії нероби!"
Відберу у них дощі -
Пофарбую ними
Намальовані вірші
Грозами глухими.
Я тобі чар – зілля дам
Щоб ти полетіла
І побачила як сам
Стану небом білим.
Як до чар, яких я вдався
Зелень примандрує.
Не питай звідкіль я взявся.
Я тобі дарую!
Я ззиваю з неба дощ,
Хмари закликаю,
Таїну недільних прощ
В торбину складаю.
Я тобі дару все!
Все, що оком ловиш.
Я – чаклун!
Ти вір у це.
Чарів не відгониш!
