Сьогодні безвітряно.
Догорівши у відтинку отакої ночі
надії плин збігає..
Не шкодять нам і не зачіпають навіть.
І ми по-зникаємо в направду!
Чи ввижається у щось
незначне проходження дня?
У який той бік, щоб я втік і зник?
У спокої знайти себе і не втратити.
Втрапити в таке лайно це не у кіно.
І я не хочу дихати як взнаю про це.
Не хочу вірити щоб виправдати, але..
любов на відстані - мине, щоб мене
трафило! Чомусь у житті позначило -
животиною рогатою не твоєю птахою.
Стоячи у дверях не наважившись зайти,
любов неозора та чи справжня ти?
Бо я не встиг тебе забути що серце крає
на шматки - без тебе млосно назавжди!
Вибухом емоцій не завершене піке ця
злива не питаючи краде тебе од мене.
І на скілько ще вистарчить мене?
У такому темпі звідусіль тримати себе..
у руках, майбутнє ще незвідане ніяк?
Коли бракує тебе все дурітиму собі.
Ти ж мавка лісова тебе не бачу я,
від моїх очей притьма сховалася..
Казився з радощів, залипав на них,-
цілував фото світлин твоїх відвертих,
горілиць у снах просто неба стертих,
із моїх спогадів таких нестерпних..
Бо бешкетниця кляне на свою
совість не зирне, влаштовуючи
сцени.. тобі потрібні так були
слова підтримки без затримки.
І вже не важливо де хто винен?
Потягне на дно - моє невіглавство.
Де щебече в лузі серце змови!
Там я втрачу твій сплетений вінок,
коли побачу тебе в чужих обіймах
із новим співмешканцем твоїм.
Затесався курвин син такий,
попри виправдання всі твої..
У ційому храмі вже немає правди!
І я не ладен прожити більше!
Запросити в Бога іншої долі.
Аби стати не занадто грішнім.
Втішитись від жалю - уйняти маю
біль і як завжди сахаюся брехні.
Чомусь жалкуємо весь час, що
не справдилось колись для нас?
То невипадковість так мало бути,
щоби відчути - заблукану любов.
Гаратає градом по дахах хат,
Нескінчена битва і захват,
Від нових втілень і втрат..
Я тебе не варт бувай щаслива!
Це моє кіно - сьогодні безвітряно!