Подих вітру ... і осінь встеляє,
Мов мозаїку, листя на брук.
Час минає, та я пам'ятаю,
Погляд твій і тепло твоїх рук.
Все пройшло, пропливло, відлетіло,
Та чи є в цьому гріх чи вина?
Що кохання в душі відболіло
І минуло, мов юна весна.
Ті стежки, що згубилися в літі,
Вже давно заросли полином.
А найкращі події і миті
Залишаються в пам'яті сном.
Незабутнє, яке не збулося,
Неповторне, бо часу нема.
Поміж нами і літо, і осінь,
А попереду - тільки зима...