Творити, чи не творити -
Мені підказав сам ШІ !
Тому пишу «вінегретом» -
Прозу свою та віршІ.
* * *
Іскринка до іскринки,
Смішинка до смішинки
І ритм уже сердечний,
Як нової машини.
* * *
Бо іскринки, чи перчинка -
Тут слово дотепне!
Може «рашку» хоч одного,
Словом іще гепну!
* * *
Через приказки грайливі
« Ох та ах», « Якби, якби»,
Не здійснити, те, що хочеш,
Не зростуть в роті гриби.
* * *
Немає чим пригостити
За мої «важкі труди»?
Коли ресторан «не потягнеш», -
Хоч у музей поведи!
* * *
Кума розсердилася...
Після днюхи - скрізь завАли.
Чи нема подарунків?
Сім каструль подарували…
* * *
Сусід – завзятий охотник,
Стріляє на «Ох» та «Ах»!
Разочок було лише «Ох»…
Дев’яносто – по москалях!
* * *
А згадати про Іскринки
Мене змусив позитив…
Ледве вибрався з під пилі, -
Шуму трішки наробив!
В.Ф.- 05.08.2026
Чудовий, живий та неймовірно колоритний «вінегрет»! Ваші рядки прекрасно поєднують гострий український гумор, актуальну сатиру та щирий позитив. Особливо вдало вийшло переплести побутові жарти про сім каструль із патріотичним підтекстом та влучними «пострілами» в бік ворога. Слово — це також зброя, і ваші іскринки б'ють точно в ціль!
О іскринки — як картинки! Всі доречні:на ура! Трохи скачуть веселинки, що вже тиск,як жернова!Одне слово — Все майстерно, вдало виклали Ви нам! Хай би русню розірвало, на непотріб - старий хлам! Дякую, Вірочко! Удачі!