Можна мені трошечки тиші?
Хіба так багато прошу?
Щоб думки розбіглись, мов миші,
Все що треба - я запишу.
Напишу про згаяні дні,
Про згаяний час при світлі денному.
Я комфортно вмостився на дні,
Відчуваючи спокій і втому.
Я ізолював свою душу і тіло,
Мильну бульбашку роздувши довкола.
Нарешті моя голова опустіла,
Хоча й тимчасово, мов канікульна школа.
Скінчаться канікули - і бульбашка лусне,
Стане сірою денна блакить.
Доки кров моя не загусне,
Доведеться терпіть і просить -
Мені б трошечки тиші й спокою,
Чи я знову багато прошу?
Все своє заберу я з собою,
А все зайве, авжеж, залишу...