Лежало зернятко… Вітри пісні веселі та сумні співали тут в зимові дні.
Та згодом стихло все, й тепло відчуло зернятко. Проснулось і до тепла то-
го тягнулось, бо добре знало, ким було.
Лягли тут трави у покоси, і верби розпустили коси. Над ними ніжна
Сонце-квітка. В ставочку плавала лебідка, і красень-лебідь біля неї.
«Які красиві ці лілеї!» - почуло зерня, як само розкрило пелюстки, де в
хвилі купалися купави білі.
Зернятко те - лілеї цвіт! Для неї створений цей світ.
--------------------------------------------------------------------------------------
Щоб доленька була привітна, тягнися до тепла й до світла.Тоді ти сам
себе знайдеш, коли під Сонцем розцвітеш.
Мудро. Без сонце й тепла світ не може існувати. Щоправдп, надмірна спека та надмірне світло теж може шкодити, призводити, наприклад, до опіків у житті та "зневоднення".
Ці рядки змушують зупинитися і задуматися про власне «внутрішнє зернятко». Дякую, що поділилися цим світлим і надихаючим текстом! На душі стало дуже тепло.