Сказало літо: «Не сумуй.
Ще прийде май, а потім - червень.
Мене лиш в щічку поцілуй
І легко відпусти від себе».
- Як же без тебе в холоди?
Ти ж знаєш: в зиму я не хочу!
Тож цілуватиму сліди
І буду рахувати ночі…
- Незчуєшся, як рік мине –
І будуть дні, і будуть ранки.
І небо, ясно-голубе,
Гарячі, наче жар, світанки.
Я буду пестити твій стан,
Куйовдити руде волосся…-
І щезло літо за баштан.
То ти було? Чи так, здалося?