Надіє - ти мов кришталева зірка, що зігріває нічну тишу,
Хоч ми й не перетнулись у спокої вечірніх мрій.
Та у твоїх очах - світла глибина, що огортає мене.
А посмішка твоя - шепіт натхнення у моїх перших віршах.
Ти - джерело невимовних мрій мого несміливого серця,
Тільки завдяки тобі народились мої тремтливі рядки.
Кожна мить, навіть здалеку, зберігає твою ніжність,
Ледь відчутний твій подих для мене - мов весняний вітерець.
Вечір вкриває мене твоїм незримим обличчям,
А весна, мов ревнива чарівниця, сховала тебе у своїх снах.
І я на самоті шепочу в порожнечу про кохання,
І згадую… як мріяв віддати тобі своє серце - без страху, назавжди.
