Вітер в полі віє, пил стелиться,
Про біду не думай - усе змелиться.
У млині мука через сито сіється,
А про коровай тільки мріється.
Хліб терпкий із муки бідової
І гіркий від сльози раптової.
Та й поставили клунок у затінку,
Що зробити із неї? Лиш затірку.
Сіре тісто розтерли рученьки,
Біди впали горохом кручені.
Підмастили рідкою юшкою,
Закипіло… накрили хусткою.
Жорна-камені на млині гуркають,
Знов біду, мов зерно штурхають.
Не журись, кажуть люди, змелиться…
Тільки ж курява життя стелиться.
20.03.25р. Олександр Степан.