Змелиться, мука буде.

Вітер  в  полі  віє,  пил  стелиться,
Про  біду  не  думай  -  усе  змелиться.  
У  млині  мука  через  сито  сіється,
А  про  коровай  тільки  мріється.

Хліб  терпкий  із  муки  бідової  
І  гіркий  від  сльози  раптової.  
Та  й  поставили  клунок  у  затінку,  
Що  зробити  із  неї?  Лиш  затірку.  

Сіре  тісто  розтерли  рученьки,
Біди  впали  горохом  кручені.  
Підмастили  рідкою  юшкою,  
Закипіло…  накрили  хусткою.

Жорна-камені  на  млині  гуркають,
Знов  біду,  мов  зерно  штурхають.  
Не  журись,  кажуть  люди,  змелиться…
Тільки  ж  курява  життя  стелиться.

20.03.25р.    Олександр  Степан.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2025
автор: Степан Олександр