Блакить небес… день постукав у вікно,
А я й на мить, ще не зімкнула повік,
Гидкі пігулки, вже випито давно,
Душа болить… інформації потік.
На жаль, сприймаю, важко, емоційно,
Гіркі новини - вироки щоденні,
Підсумки ввечері, це традиційно,
Війна спаплюжила кожну буденність.
А ворог пре, розповзається лайном,
В своїй країні, давно, як непотріб,
Хворі наркотиками, спиті вином,
Їх не питають, у бій гонять вкотре.
Під серцем щем,у жилах кипить кров,
У мішках чорних, відправляють назад,
Скажіть мені, де ж материнська любов?
Чи для них може, війна, то маскарад?
Правдоподібно сім’ям - кістки в горлі,
Що не хвилюються дружини, батьки,
Та ні,мабуть, за них знайдуться й горді,
До нас від злоби, стискають кулаки.
Чи зомбування, чи це страшна заздрість,
Гадать не стану, то ж не ворожка я,
Скоріше це - невиліковна хворість,
Кричать - любов –до нас ( щира,братерська).
Без нас помруть, не хочуть відпустити?
Не одна стежка із ними у житті,
Віками ми, не згодимось простити,
За смертя людські, за злодіяння всі!
13.02.2023р
