Щедрі хмари, дощ холодний,
Вітер віє, мов голодний,
Зрива листя попід ноги,
Омиває… вспіх дороги.
По стежках ніби намисто,
Блиск пелюсточок… барвисто,
Цвіт дрібнесенький від айстрів,
На калюжі майже острів,
Зовсім поруч і вже далі,
Листя з цвітом... у печалі.
Плаче вересень, нещадний,
Чому злий, до злив не жадний?
Хай би хмари розступились,
Квіточки б іще погрілись,
Дощ спинити? Ні, не в змозі,
Справжня осінь на порозі,
Ясне сонечко дрімає,
День за днем, тепло вщухає.
По воді, наче в колисці,
У краплиночнім намисті,
Вітер стих, ледь - ледь гойдає,
Неминучо! Сон долає,
Кожну купу, мов дитину,
Час спішить… немає спину.
22.09.2022р
Плачить вересень дощами,
Дуб нахмурений стоїть...
Вітер вештає ярами,
Зима близько, лист тремтить.
Літо з першими птахами
Полетіло за моря.
Сірий настрій тепер з нами,
Дуже хочеться тепла...
Прекрасні, чудові вірші, п. Ніно!
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Грейси,очень Вам рада. Большое спасибо! Удачи Вам и вдохновения!
