|
Україно моя,
ти прекрасна як спів солов'їний !
Мій заквітчаний рай,
край навіки, безмежно любимий.
Я кохаю тебе,
твої ниви безмежні й покоси,
Первозданні ліси,
і садочки у вранішніх росах.
І хати́ни в селі,
і степів придніпровські простори,
І лелек на стовбах,
і прадавні Карпатськії гори ...
Я люблю тебе Крим,
моря Чорного чистую воду,
Рідне місто моє -
долі щедру мені нагороду !
Моє місто вже спить,
вже й погасли вогні у будинках,
Нічка тишу несе -
відпочинку й розради хвилинки.
Дітки в лі́жечках сплять,
їм наснилися казки чудові,
І лунали для них
пісні ніжні, як цвіт, колискові !
Ворог підло напав,
у досвітню холодну годину
Спали со́лодко всі,
мати сонна гойдала дитину ...
Стрепенулась земля,
нажаха́лись птахи, в небо зринув,
Враг мерзенний - москаль,
підло сонну бомбив Україну !
Загорілась земля,
запалали нескошені ниви !
Сільські хати в диму,
їх шматують ракетні розриви !
Почорніли поля,
край дороги лелеки убиті !
У руїнах міста,
церкви дощент у селах розбиті !
Задрижала земля,
загриміли колонами танки,
Застогнала земля,
під ногами лихих окупантів,
Як чума, по селу,
потяглися від хати до хати,
Від двора до двора -
йшли з стволами, людей грабувати !
Що не так - знавіснів,
автомат у лице, направляли,
А то - чергами, враз,
без розбору, по людях стріляли !
Убивали мужчин,
бо живих, орки дуже боялись !
Непорочних дівчат,
кагалом, силоміць, гвалтували !
Мертвих, тих, що були,
в цій підступній війні підло вбиті,
Не було вже кому,
по-людськи, у гробах хоронити ...
Батько в землю доньку
поховав, у садочку, під вишню !
Бабця діда в дворі
закопала і плаче невтішно !
Горе люте прийшло,
увірвалось до всіх, в кожну хату !
Смерть клепає косу
і спішить урожай свій збирати ...
Гірко плаче, рида,
виряджає на фронт сина мати !
Квилить, тужить жона,
проводжаючи мужа в солдати !
У запе́клих боях,
виганяли назад московитів !
Іхні підлі війська
були вщент, край столиці, розбиті !
За "паребрик" хтось збіг,
хтось в лісах, немов звірі, сховались !
Познаходили ! Всі
зброю кинули і поздавались !
Відкоти́лись назад
та не йметься ніяк московитам .
Сил зага́рбать нема,
то ракетами хочуть нас вбити !
Вже квітує земля
та з-за моря летять не лелеки,
До насиджених гнізд,
смерть крилата летить із далека !
Плач, сирени набат,
чути скрізь - у містечках і селах !
У великих містах
і в далеких відлюдних оселях !
І дитинка мала,
яка ледь почала говорити
Свою неньку пита :
- Мам, за що нас так хочуть убити ?
Що маленькій сказать...
що у ворога жадібні очі ?
І що руки його
до чужого нестримно охочі ?
Ніде жити, мабу́ть,
в величезній ворожій країні?...
То припе́рлись до нас,
щоби зе́млі віднять в України !
Мріють нас заярми́ть,
нашу Волю чобітьми попрати !
Та ми будемо жить
і свободу свою захищати !
Битись будем, на смерть,
стане кожен, хто може, до бою !
Не один у Дніпрі
захлинеться загарбник водою !
Почорніє земля
від чужинців, поле́глих у полі !
Вітерець налетить,
прах ворожий розвіє в роздо́ллі !
Перемога в війні -
наша ціль, наша правда і воля !
Перемога і мир -
лиш тоді посміхнеться нам доля !
Знов розквітнуть сади,
будуть в небі лелеки летіти !
Встануть з праху міста,
і сміятися знов будуть діти !
Заколи́ше жита,
наче хви́леньки, лагідний вітер.
Буде знов урожай
і від яблук похиляться віти ...
Ще воскресне земля,
позабуде навіки про горе !
Дніпр могучий, завжди́,
буде води нести в Чорне море !
Тільки ниє душа,
не стихає, стенає від болю,
Пам'ятає, про тих,
хто поліг за нескорену Волю !
Хто себе не жалів
не скорився, на смерть, став до бою !
І в жорстокім бою
захистив Україну собою !
Прийде мир і до нас,
залунають пісні солов'їні !
Щастя кожній сім'ї !
Миру й злагоди всій Україні !
02.09.2022 р
Фото https://sites.google.com/site/ukraienanezaleznakraiena/_/rsrc/1395335408161/ukraiena-moa-batkivsina/img19.jpg?height=490&width=651
ID:
958484
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 03.09.2022 08:53:35
© дата внесення змiн: 05.09.2022 14:21:37
автор: Родвін
Вкажіть причину вашої скарги
|
Рядки... до болю... 
