Простягнуло літо промені-долоні,
пригорщами сипле, розсипа красу…
Аж за видноколи, колосками повні,
пшениці гойдають вранішню росу…
А ген там, де небо розпливлось в блакиті,
бриж, мов в вишиванці, вигина краї…
Перелив смарагдів рубцював відтінки,
де легенду краю берегли гаї.
Що не крок - то квіти, подарунок літа.
Вся палітра фарби розлилась в луги…
Загадковим німбом край мій оповитий
Дух Героїв здавна тут черпав снаги.
Ти такий єдиний в цілім світі, знаю!
З дивного серпанку зіткане вбрання.
І голубка біла, понад степом, гаєм,
Вісточку від Бога нам несе зрання…
13.06.2022
Л.Таборовець
