-Мій Тарасику коханий,-
Лежачи у гамаку,
Мовила дружина Ганя,-
Маю думку ось яку:
Відпочили ми чудово,
Турпутівка - вищий клас!
До дітей я вже готова.
-А я ні,- сказав Тарас.
Швидко вересень крадеться,
Школа нас не підвела,
Хоч не хоч, а доведеться
Привезти їх із села.
Тяжко так зітхнула Ганя:
-Всі вважають вчителі,
Що батьки ми геть погані,
Це ж в столиці, не в селі.
І директор слав ’’вітання’’
(Ще одне із всяких див):
Недостатнє виховання,
Вулиці якийсь там вплив.
Скрізь прогалини в навчанні,
Математик задовбав,
І в щоденниках погані
Завжди бали виставляв.
А в селі - свої турботи:
Дід сьогодні рано встав,
Основну зробив роботу –
Всім валізи спакував.
Баба з радості тре руки,
Та найбільше дід радів:
Бо, нарешті, любі внуки
Заберуться до батьків!
Чудово, Катрусю! Дотепно!
Хоч любов старих безмежна...
Але ж на все , то є межа...
Добре,як старість розважна...
Як гармидер страда душа
Гарного дня Вам і натхнення!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Ніночко, за такий чудовий експромт! Гарного Вам настрою і приємного вечора! Дуже Вам рада!
Щиро дякую, Ніночко, за такий чудовий експромт! Гарного Вам настрою і приємного вечора! Дуже Вам рада!
