От, буває, так прикрутить,
І в душі щось залоскоче…
Відчуваю - не відпустить,
Так страшенно заміж хочу.
В якійсь книжці прочитала
(Мудрі люди написали),
Так як досвіду не мала –
Все роблю, як там казали.
Свій старий халат шукаю,
Капці стоптані взуваю,
І немиті свої патли
Під косинкою ховаю.
І хоч світ мені немилий,
Але в шлюбі хочу жити,
Як колись бабуся вчила –
Починаю борщ варити.
Щось кипить, щось пригоріло,
Неймовірна спека в кухні,
Ллється піт, а ще потрібно
Каструлі помити й кухлі.
А ще чула, що заміжні,
Згідно правил етикету,
Чоловіку несуть ніжні,
Щойно смажені котлети.
Десь з небес мені у вухо
Тихо шепче голосочок:
-Уяви, що ще за дітьми
Треба йти у дитсадочок.
Раптом розум - як проріже!
Якийсь біс в мені регоче,
Я вже довго про заміжжя
Навіть думати не хочу.
В голові все прояснилось,
Широко відкрились очі,
Позитивно завершились
Мої вибрики дівочі!
Дякую Вам, Катрусю, за мішок чарівного позитиву Ото ті правила етикету і збивають людей з толку Добре що розум "прорізався", бо могла би катастрофа бути
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Вірочко, за такий дотепний коментар! Святкового Вам настрою і приємного вечора! Дуже Вам рада!
Ото ті правила етикету і збивають людей з толку 
Добре що розум "прорізався", бо могла би катастрофа бути 
Щиро дякую, Вірочко, за такий дотепний коментар! Святкового Вам настрою і приємного вечора! Дуже Вам рада!
