Весна, наче жінка вагітна, мінлива:
В туманних, томливих тривогах й грайлива,
То криється в кокон, то прагне уваги,
То може сама нам додати наснаги.
А мозок в неспокою дужих обіймах,
У зведеннях МОЗу, вістях й кінофільмах.
На столику кава всякчас з кардамоном —
Втім очі нащупують «Декамерона».
Весна заглядає благально у вікна:
Краса непомічена ви́квітне й зникне.
Ще гра не скінчилась в гусарську рулетку,
Та дух недосяжний, поети й поетки.
Кладу на стелаж сповідання Бокаччо.
Не варто весні дорікати, одначе.
Впадати у відчай нам якось не личить,
Тож з вікон усотуймо світу величчя.
Чудова лірика! Сьогодні й справді,як вагітна жінка....Примхлива,то засяє,то примружить оченята...і у віконце сумно загляне в хату...
Шануйтеся! Удачі Вам!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вміло висвітлили сьогоднішній стан людини. Не падаймо духом! 
