Сум і біль,неначе чорна хмара
Розлучили лебедину пару.
Ім би в парі тішитись в коханні,
Дарувати почуття останні,
Не судилось...чорною дірою
Смерть іх розлучила між собою.
Залишився лебідь одинокий,
Позабув, про щастя, і про спокій,
В очереті тужить день при днині,
Рве на клапті серце лебедине.
Раз за разом в воду він пірнає,
Сльози лебедині так ховає.
Й плесо стало вже йому не миле,
Втратив він щонайдорожче, милу.
Спогади лишились, та сивини,
Біль у серці й вірність лебедина.
А лебідка з неба поглядає,
І любов на землю посилає,
Не тужи, лебедику, не треба,
Прийде час, і ти прийдеш на небо,
Ну а, поки що, прошу тебе, від нині,
Шли мені пісні ти лебедині.
Я і тут, на небі, іх почую
Ними біль, і смуток розжену я,
І співає лебідь кожну днину
Пісню про кохання лебедине,
Одинокість й біль він свій тамує,
Вірить, що кохана його чує,
Лебідь серце рве, пісні співає,
З милою в піснях він розмовляє.
Час летить, настала осінь пізня,
Й лине в небі лебедина пісня.
