Серед людей живе мораль,
Поважна, найпишніша з краль.
Шикарна, гордовита панна
У кращі товариства звана.
Все сперечається з коханням,
Одні поради та повчання.
Куди йому не слід ходити
Та хто кого би мав любити.
Із пристрастю дружить не варто
Бо плутає та часто карти.
Що треба бути обережним,
Сором'язливим, не безмежним.
Чи докір, чи то настанова
Мовчить кохання ні півслова.
Бо розуміє та панянка
Своїх же постулатів бранка.
Життя йому на захист стало,
Таке прискіпливій сказало:
Кохання справжне то - сакральне
І не буває аморальне.
А ще мораль, як не крути
Вночі воно нас зігріває, а не ти.
Дуже гарний вiрш. Дiйсно, цiкавий сюжет, такий у вас вийшов психологiчний вiдтiнок. Як у напрямку психолоогii, який називаеться психоаналiз. Зигмунда Фрейда такi думки часто вiдвiдували, що на людину з одного боку тисне "несвiдоме", а з iншого - "Над - Я". I людина у цьому випадку перебувае нiби мiж молотом та ковадлом.
Тiльки от у останньому рядку слово "нас" якось не зовсiм звучить, може вам трохи замiнити - "Вночi воно зiгрiе, а не ти".
Ірин Ка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за цікавий та змістовний відгук! Я й справді трохи цікавлюся психологією, і це мабуть впливає на написання віршів. А стосовно останнього рядка я і сама сумнівалась, але дуже не хочеться прибирати "нас", буду ще розмірковувати. Вдячна за пораду
У кожного в душі є скрижалі з певними обмеженнями, принципами... Але серце завжди відчуває, де ними можна і треба поступитися, а де - в жодному разі. Слухати треба себе, а не "загальноусталену мораль", бо тоді дійсно станемо бранцями самих себе...
Кохання справжне то - сакральне
І не буває аморальне.
Ірин Ка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за цей комент, бо в ньому точно відображене все те що я хотіла сказати у вірші!!!