Я тебе відпускати не хочу,
Поведу по стежках наших снів,
Наші ночі, хто їх напророчив,
Мить кохання принести зумів?
Не відміряти щастя ночами,
Я хвилини зупиню у снів,
Що це було, щось сталось між нами?
Щось здійснилось, де світ весь зомлів.
Чую голос, твій голос пророчий,
Що жаринками тіло обпік,
Де вдивляюсь в твої, милий, очі,
Наших снів не забути повік.
Лиш одного такого жаданого,
Без якого нема вже буття,
Вип'ю чашу із рук я коханого,
Божевілля прийму за життя.
Прийму все, що в коханні палає,
Вогник щастя пробудить життя,
Чом так скоро, коханий, світає,
Чом у сни вже нема вороття?
