Старий поет вдивлявся в монітор.
Він виклав вірш у поетичнім клубі.
Старанно скельця окулярів тер,
Щоб вгледіти ті відгуки, що будуть...
Минає швидко час, хвилини йдуть...
Й години йшли, і вже пройшли. Даремно.
Ніхто не оцінив поетів труд,
Хоч він співав у нім вже так натхненно.
Лиш терся щиро кіт до хворих ніг.
Собака в вічі теж йому дивився...
А на папері білім вірш яснів...
Там світ поета й подих залишився.
04. 02. 2016
Боже мій, Фея! До чого влучно і талановито написано. Я перед тобою стаю на коліна! Це нібито про мене і фото нібито моє, тільки в мене нема лисини, а біла густа шевелюра, і немає морщин. І так само кіт у мене на руках, коли я друкую вірш на компютері. І так само я точно в таких окулярах,і ноги в мене хворі, і так само мало хто в селі читає і розуміє мої вірші. Розумничка ти! Я скачую вірш і фото собі на память.
Фея Світла відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Невже? Я приємно вражена Хотілось передати відчуття творчої людини... її світ... Велике спасибі за відгук і таку високу оцінку, я ж тільки аматор