Розлігся серпень в яблуневому саду.
Видать втомився... І не дивно, спека...
Гука до нічки - Де ти?! - Йду я , йду!
Мов на цимбалах виграє лелека...
Вже смерклось. Гуп! Це яблуко медове.
Злякався коник у траві й замовк.
Їжак не забарився. Все, готово!
І на спині вже цілий натюрморт.
Десь чути сміх закоханої пари.
Вітрець розносить запах матіоли,
Нудної пісеньки пищить собі комарик.
Мабуть голодний і від того кволий...
Заснув в садочку серпень горілиць,
Під звук цілунків молодої пари.
Знов той комар...Ну, досить уже! Циць!
Не розганяй дзищанням нічні чари...
Valentyna Uroda 13/08/2015
чудово!
