Як хочеться світлого неба
Як хочеться ні про що не знати
Тільки б про хороше треба
А не з своєї хати втікати.
Душа не хоче сприймати
Мозок розривається від болю
Коли стріляють гармати
І наближається початок бою.
А далі трупи , трупи , трупи
А далі груз «двісті»
І плач ,і плач, і плач,
Матерів , жінок лихії вісті.
А на дворі двадцять перший вік
Високі технології на нескошеній траві
Неоголошеної війни чорний бік
Українського солдата тіло в крові.
Руки просто опустились
Від цього безсилля
Ночі кожної молились
Від ворогів засилля.
Регіони, комуністи,
Ліві , праві і фашисти
Бійтесь нас – просто люду
Якщо - «шо»- не солодко вам буде.
Нашу волю не здолати
Хоч давно не рівні сили
Тому́ хто хоче нас зламати
Завжди знайдуться гарні вили.
́
