Хурделить пухом тополиним,
Лоскоче листя теплий сніг,
Немов сатинові перини
Настромлені на гострий ріг.
Така хурделиця січнева
На старті літа почалась,
Аж наіндичились дерева,
А гордий дуб, могутній князь,
Набравши пуху в сиві вуса,
Примружив очі - і як чхне!..
Верба полоще, як медуза,
Із вовни в'язане кашне.
І я дивуюсь, мов дитина,
Підвівши очі в голубінь,
Де тополина хуртовина -
Поміж янтарних мерехтінь
Тримає Всесвіт у полоні -
Така ангорова, така,
Мов лагідні твої долоні,
Мов оксамитова щока!..
Цікаво: тополиний пух неймовірно гарний носій алергії. У нашому дитинстві він збирався вздовж тротуарів і ми його підпалювали - горів як ракетний порох!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Справді, таке незвичне поєднання: з одного боку ніжність і легкість, а з іншого - алергія... На щастя, не маю алергенів на тополиний пух, тому з приємністю спостерігаю за його невагомим кружлянням, що нагадує сніг! Дякую Вам, пане Вікторе!
Ніжно-пухнастий вірш у вас, Наталю, вийшов, а в дійсності у мене на цей пух алергія, іноді навіть з температурою, тут вже не до віршів нажаль
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Розумію, тополиний пух - справжня проблема для людей, у яких на нього алергія, тому, в такому випадку не до радощів. Хіба лише помилуватися тополиною хуртовиною з вікна! Дякую, люба Анно, за теплий коментар! І бажаю якомога рідше хворіти!