Коли каштани зацвітуть
(Весна уже нерання...),
У серці стежку віднайду
До ясного світання.
І заяріють береги
Барвисто-веселково,
Розгомоняться навкруги
Мелодії любові.
У грудях сонце спалахне
Таким жаданим дивом!
До танцю поведеш мене
Залюблено-щасливу.
І я, хмеліючи сповна,
Горнутимусь до Тебе.
Зодягне крила далина,
Майне у синє небо.
На хвилю спинить кроки час,
Немовби десь у Раю...
Кружлятиме кохання нас
У залі світломаю
Посеред лагідних пелюсть,
Вознесенням осанни...
До Тебе, серденько, горнусь -
Поглянь, цвітуть каштани...
(6.05.14)
PS. У Станіславові, не важачи ні на що, магічно квітують каштани...
