Я прокинулась сьогодні на світанку...
І відчула, як шепочеш ти: "Люблю..."
Та пустує моє ліжко... лиш фіранку...
Вітер холодно тріпоче без жалю...
Не зійшлися ми з тобою... коли літом...
Громовицею вмивалася земля...
Ні весною... коли вишня ніжним цвітом...
Пестила маленьке янголя...
Не зійшлися... не судилось... може марно...
Ми щоночі зустрічаємось у снах...
І слова кохання ніжно... гарно....
Ми римуємо в віршованих рядках...
Не зійшлися ми сьогодні... але завтра...
Вже самітня я не буду уночі...
Пристрасно палатиме любові ватра...
І прокинуся... у тебе на плечі...
Ось світає,.. новий ранок...
Біля мене в ліжку Ти.
Я для тебе краща із коханок,
Бо кохана я завжди!
Сонечко промінчиком торкнулось
Твого рідного лиця...
Я тобою любий так милуюсь,
Коли завжди є біля мого плеча.
Ранок будить всіх довкола,
Але я тебе, ще не буджу.
Спи мій любий, біля тебе посиджу.
Лія*** відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
