У тебе однокімнатний світ –
Моя кухня й твої коридори,
Ти любиш збалансований свій політ –
Нижче стелі та вище підлоги…
Ти любиш, коли усе як є,
Якщо розпадається – то чекаєш,
Читаєш Ремарка, і твій Моне –
Найкращий Моне, із тих кого знаєш…
Ти хочеш просто перечекати сніг
У моїй нічній чашці чаю…
Для тебе: зустріч зі мною – збіг,
І лиш уночі ти кажеш: «Кохаю»…
І ти, скоріше, чекаєш його,
Того, хто діливcя терпким нікотином…
Ти щодня виглядаєш його у вікно,
Коли дивишся мені в спину…
