Куштую аромат садів вишневих,
І п’ю пожадно співи солов’я.
Привітно посміхаються до мене зорі з неба,
З вербою привітаюсь і обійму гілля.
Біленька кішка поруч примостилась,
Ну що, подруго, цей концерт для нас?
Метелики яскраві в танок нічний пустились,
А вітер награє їм п’янкий повільний вальс.
І солов’ї щебечуть. Про що вони співають?
Ба про кохання вічне, про почуття палке.
Провісники любові, вони, мабуть, не знають,
Що ще бува кохання нещасне та гірке.
Що розбиває серце, лама нещадно крила,
Що спокій відбирає, і сон, і смак життя.
Та то було учора, сьогодні ж я щаслива,
Я згадую минуле без сліз і каяття.
Знов фарби повернулись у сни мої мрійливі,
І знову я радію світанку і дощу,
Як пташки, потягнулись до мене дні щасливі,
Я відчай й безнадію більш в серце не пущу.
Куштую аромат садів вишневих,
І п’ю пожадно співи солов’я.
Бо впевнена, що зможу прожити і без тебе,
Мабуть, десь забарилась ще доленька моя.
