***
Він курить, сплітаючи в косу
Її неслухняне волосся.
Вона усміхається ніжно
І дивиться в світ-об’єктив.
Усе це не сон, не примара,
Не вигадка і не здалося —
Усе це буденна картина
Воєнних обпалених днів.
Закохані разом щомиті:
Крізь воду й вогонь, через пекло,
Де стежка у квітах веснЯних
Й до пострілу - лиш один крок...
Знайшли вони щастя жадане.
Самотність — болюча ж й нестерпна...
...В щасливих очах - дивне сяйво,
Співзвуччя останніх думок.
08.03.2026
