Старигани керують світом,
Наче миші – пустим горищем.
Їм, як довідки їхні свідчать,
Від семидесяти і вище.
Відкружляли в бою та вальсі,
Про надбавку літ помолились –
І чіпкі подагричні пальці
До судоми в кермо вчепились.
На світанку їх мучить кашель,
І моргають немов совулі,
Кутуляючи манну кашу,
Президенти Земної Кулі!
Старигани керують світом,
Де обличчя – неначе маски,
Пахнуть зими камфорним ліком,
Весни милом тхнуть господарським.
У тім світі – ні слів, ні значень,
У тім світі – ні сліз, ні крові!
А що люд через них заплаче –
Так і треба йому, скотові.
В них величні, амбітні плани:
Дерибани земель та війни…
Світ загарбали старигани.
Тільки сон у них неспокійний.
А дівча – як в раю: з коханим!
А в гаю розшумілась птиця!
Світ загарбали старигани,
Тільки їм уночі не спиться.
А в саду набухає зав’язь,
Забавляються діти грою!
І гостріше за совість – зависть
Тим дідам не дає покою!
Перекроює океани
Й сушу ніготь тупий свавольний…
Все загарбали старигани!
Тільки сон їм непідконтрольний.
____________________________________
Старики управляют миром,
Суетятся, как злые мыши,
Им по справке выданной МИДом,
От семидесяти и выше.
Откружили в боях и вальсах,
Отмолили годам продленье.
И в сведенных подагрой пальцах
Крепко держат бразды правленья.
По утрам их терзает кашель,
И поводят глазами шало
Над тарелками с манной кашей
Президенты Земного Шара!
Старики управляют миром,
Где обличья подобны маскам,
Пахнут весны - яичным мылом,
Пахнут зимы - камфарным маслом.
В этом мире - ни слов, ни сути,
В этом мире - ни слез ни крови!
А уж наши с тобою судьбы
Не играют и вовсе роли!
Им виднее, где рваться минам,
Им виднее, где быть границам...
Старики управляют миром,
Только им по ночам не спится.
А девчонка гуляет с милым,
А в лесу раскричалась птица!
Старики управляют миром,
Только им по ночам не спится.
А в саду набухает завязь,
А мальчишки трубят: "По коням!"
И острее, чем совесть - зависть
Старикам не дает покоя!
Грозный счет покоренным милям
Отчеркнет пожелтевший ноготь...
Старики управляют миром!
А вот сладить со сном не могут.
Передчував Галич безжальний час стариганів.
У тім світі – ні слів, ні значень,
У тім світі – ні сліз, ні крові!
А що люд через них заплаче –
Так і треба йому, скотові.
Багато хто пророчив тихо, обережненько, щоб стіни не підслухали. В моєму студентстві Галича співали під гітару, бо таки визнавали: Оказался наш Отец не Отцом, а сукою
Передчував Галич безжальний час стариганів. 
