|
Я подумки, обійму прекрасний світ,
Є в ньому, пречудовий, барвистий цвіт.
Де перлами, зачарував світанок,
Пробудить, враз звук пташиних співанок.
Ти земле, о красуне, втіха ранку,
Вплітаєш… золото у вишиванку.
Промінчик, перший виграє несміло,
Дорогу, кладе дню досить повільно
.
Минає час, небо відкрило очі,
Махрові хмари, як вії дівочі.
Ледь –ледь здригаються, ніби з просоння,
За мить, ясна блакить проб’ється зовні.
Свята землиця переводить подих,
Вщасливить радо, час полудню гордий.
Життя… це так, воно щоденне,
Нехай упевненість у всьому кремнем.
Довічним зігріває серцебиття,
Де мрій політ і надії майбуття.
Тоді душа, осяяна весною,
Повірить у щастя, навіть і зимою.
Шануймо люди, нам Богом даний світ,
Щоб віра в мир, життя - не згасла повік!
Тож злет натхнення, хай лине над світом,
Завжди казковим, ніжним, теплим, світлим…
Тоді й поет відкриє душу, серце,
Напише вірш про життя, сокровенне,
Земне, дорогоцінне, наче вперше.
17.01.2025 р
(Вщасливить -те саме, що ощасливить)
ID:
1030939
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 17.01.2025 14:28:30
© дата внесення змiн: 17.01.2025 14:28:30
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
