.⠀
Недовгий був сніжинок хоровод
Не вкрились шалью білою ялини.
Чудес душа жде й зимніх насолод,
Та грудень нині - весняні краплини.
⠀
Дощ по нічному ліхтарю б'ючи,
Мов шаром сліз, його накрив - ледь видко.
Неначе щось, без вороття йдучи,
Розбило світ на друзки швидко.
⠀
Хай кольорові, тільки все одно,
Падуть до ніг дощі надій розта.лих
На пішохіднім сіреньким панно,
Під хрускотіння від ходінь недбалих.
⠀
Закінчує рік свій повільний біг,
Та за завершенням прийде начало:
Ще буде морозець, хурделиця і сніг,
Нові надії і нові причали.
Лише б не розучитись ждати нам,
Щоб душу взимку казка розчиняла,
Як у дитинстві, - з вірою дивам.
І снігу! Хоч би трохи-трохи впало.
⠀
ОРИГІНАЛ
Недолог был снежинок хоровод,
И белой шалью не укрылись ели.
Душа с пушистым снегом чуда ждет,
А нынче в декабре – весны капели.
Ночной фонарь за каплями дождя
Неярко светит – пятнышко и только.
И что-то, безвозвратно уходя,
Разбило мир на мелкие осколки.
Пускай цветные, только все равно,
Падут к ногам несбыточной надеждой,
На тротуарном сереньком панно
Похрустывая от шагов небрежных.
Год завершает свой неспешный бег,
За каждым завершением – начало.
И будут вьюги и мороз, и снег,
И новые надежды и причалы.
Лишь только б нам не разучиться ждать,
В душе оставив место зимней сказке,
Как в детстве верить в чудеса опять!
И снега! Ну хотя бы моло-мальски…
