Останні півсотні клітин мого серця померли.
І їх оживити не вдасться – вони камне-перли:
Застигло-тужливі, ображені світом, розбиті,
Нальотом холодного смутку зрікання покриті.
Тепер пустота. Не відновиш, не виростиш чуда.
На місці колишніх чуттів лежить попелу груда.
А як існувати порожньо-німим плазуванням?
Є вихід один –самогубство – загинути в ванні.
9.03.05.
