Засмоктала журба в хуртовину.
Сліпозора у ядерність лину.
Що побачити маю, відчути?
Пропонують бокальчик отрути.
А дороги розмито навіки,
На їх місці течуть крово-ріки.
І не висохнуть – будуть живити:
Вже на трупах людей пнуться квіти.
Кольоровість безжально поникла,
Ароматів немає, все зникло.
Було б краще сказати не було.
До душі кимсь приставлене дуло.
І подумати час не дається.
У обличчя убивця сміється.
Так заплющити хочеться очі.
Мені снилися сни – всі пророчі.
8.03.05.
