На вулиці гудить метіль
В оселі цій тепло палає,
Мій мозок забавляє хміль;
Самотність спати не пускає.
Вона тулилася до мене,
Тулилась, коли день палав,
Та я, не знаючи проблему,
Тому уваги не надав.
Та дні ідуть, життя тікає
Моє он там, он там, он там.
Живе гудить, а молодість палає!
А я все сам, і сам, і сам...
Чи любить, чи не любить?
Чи правильно цей час живу?
Чи жде мене? Чи приголубить?
Покликання своє знайду?
До низу - прірва, вверх- дай крила.
Я самоcтійним бути мав би.
Любов - Частина, совість - сила
Чому так складно вибирати?...
правду каете, козаче! 
