Коли надії вже майже немає...
Вона ж остання помирає...
Все згадуєш моменти давні,
сумуєш,всі думки ганяєш..
І знаєш,як несправедливо
буває в нашому житті.
А так буває,що всім іншим,
дається все,і щастя,і любов.
А в тебе в голові сумна задума,
що спокою не дасть навіть вночі.
Чекати нам ніяк не треба,
теплого слова, чи підтримки
від людей,які про нас забули
просто й дуже швидко,
коли вже нас не треба взагалі,
вже не чекай ніколи їх,
але якщо колись ще з'являться
такі у нас в житті,скажіть також-
не треба...
