"Дивись, Марічко, сонечко встає!
Де спить воно, за обрієм чи в річці?"
Малий важке питання задає
Сестрі своїй, розумниці Марічці.
Вона вже в другий клас пішла!
То, мабуть, все про сонце знає.
Їй, може, вчителька розповіла,
Чи у книжках про сонечко читає.
"Хіба я знаю? Ми ще не вивчали!
Мені й самій цікаві ці дива.
Чому ж ми у бабусі не спитали?
Про неї ж кажуть "мудра голова".
Я бачила, як наша бабця
На небо дивиться і молитви читае.
А ,може, в них звертається до сонця?
То, мабуть, все про нього знає."
Бабуся з посмішкою їм відповідає:
"Не спить воно! Ховається від нас!
По черзі сонечко всю Землю зігріває,
Бо обертається Земля весь час.
Існує споконвіку ніч і день.
Ніч - відпочинок, день - то для роботи,
А ще для навчання, і танців, і пісень,
Активного життя для кожної істоти.
Ти чув, як півник наш курей скликає?
Заходять всі, сідають на жердину.
То ж уночі усе живе відпочиває,
А зранку - до роботи кожну днину.
То так Господь задумав і створив,
Бо Любить всих: людей, тварин, пташок.
"Усих Любити",- так Господь учив,
І берегти Красу лісів, озер, річок.
Вклоняймось Сонечку! Воно Життя дає:
І зігріває, й світить, і водичку п"є.
Вода з хмарин дощами проливається...
Дивіться, дітки, Сонечко всміхається!"
Задумка цікава, але читається важкувато. Тому до зазначених нижче зауважень я б додав ще таке. Ви пишете, що "...так Господь задумав і створив..." Звичайно, Він Творець усього, у т.ч. і сонця. Але Ви закликаєте вклонятися саме творінню, а не Творцю. З попередніх Ваших творів видно, що Ви християнка, тому, особисто я, очікував від Вас відповідне закінчення. А воно вийшло, на мій погляд, язичницьке. Можливо, я занадто прискіпливо поставився до Вашого твору, або не так зрозумів, але, виховуючи своїх дітей чи онуків, я б не хотів, навіть жартома, наділяти в їхніх очах сонце якоюсь величчю. Втім, це лише моє бачення, як читача, а Ви - автор, і маєте право на власну думку. З повагою
Валентина Володина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ярославе! Якщо ми Любимо Твоця, то маємо Любити й берегти його Творіння.Розум поділяє Християнське й язичиське, а Істина Життя об"єднує все. Якби наше покоління не вчили любити тільки "партію й комсомол", то сьогодні ми не купували б воду. Малими, ми схилялися до землі і пили воду з ключів, чи у місті к крану.У кожному Боговому Творінні - сонці, землі, воді,всій Природі, присутня Його Любов та Гармонія.Закликаю берегти творіння і тим віддячити Твоцю. Якщо у Серці є Любов до Творця і до його творіння, то Серце зможе передати її і дітям, і онукам.
Дивись, Марічко, сонечко встає.
Де спалося йому: на березі , чи в річці( може так, бо у вас немає послідовності: сонечко встає, а далі ДЕ СПИТЬ ВОНО - ви самі собі протеречите, дитина буде задавати питання, виправте.
УСМІХАЄТЬСЯ, А НЕ ПОСМІХАЄТЬСЯ, БО УСМІШКА- це щирість, а посмішка- коротке яхидство. Іще у вас багато чого переплетено- заплутаного в теперішнім і минулім часі . для дітей обов'язкова послідовність, вони ж маленькі. А поясніть як сонце може пити воду, перебудуйте речення, зробіть його образним , а то якось не дуже...
Валентина Володина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви зосередилися на припущеннях малюка, а не на суті питання. Дітки люблять вживати нові малознайомі слова. Розкажіть дитині, що сонечко "не спить", а постійно служить всим! Ми маємо вчитися щирому служінню у землі, сонця, води. Ми робили з дітками "дослідження", як сонечко "п"є" водичку: поставили надворі горнятко з водою. Через деякий час водичка випарилася, наче сонечко випило водичку. Все просто.