| |
| Перевірка розміру |
|
|
|
honeypot
|
Цілуй мене, моя любове!
|
А я стою, любуюсь рідним полем,
Гойдає вітер спілі колоски.
Цілуй мене, цілуй, моя любове,
Мене в обійми свої загорни.
Нестримний вітер так розбурхує волосся,
Жита розлогі ген за небокрай.
Кохай мене так палко в спілому колоссі,
Єство цілунками своїми засівай.
Пшениця хилиться додолу у знемозі,
А вітер хвилі ланом підійма.
Про що напишеш ти в своєму епілозі?
Чи це кохання було не дарма?
Тримай мене, тримай в своїх обіймах,
Цілунки щедро ти мені даруй.
І сонце хай і вітер шаленіють,
А ти в колоссі все-таки цілуй.
© Тетяна Гриндула, 28 березня 2017 р. (23 год. 46 хв.)
ID:
727830
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 08.04.2017 13:51:45
© дата внесення змiн: 08.04.2017 13:52:12
автор: Гриндула Тетяна
Вкажіть причину вашої скарги
|
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ
|
|
| ДО ВУС синоніми |
Знайти несловникові синоніми до слова: ОповзеньЮхниця Євген: - Знайти несловникові синоніми до слова: ВідчуженняEnol: -
|
|
|
Нові твори |
|
|
|
|
Обрати твори за період:
|
|
