Я дивилась край неба, як сходило сонце,
Червоніло рум'янцем, горіло вогнем,
Посміхалось чарівно до мене в віконце,
Руді коси сплітало легким вітерцем.
Неймовірна краса, як народження світу,
Мов безгрішне дитя, оцей вранішній день.
Своє ніжне тепло, вже дароване вітру,
Покотилось землею, задзвеніло "дзень-дзень".
Прокидалась природа, умита росою,
Зашуміли гілками могутні дуби,
І пташки милувались цією красою,
Починали співати, розквітали квітки.
Це ж так гарно, так ніжно до болю у грудях!
Несло сонечко щастя у завтрашній день.
Ластовинням рудим залишалось на людях,
Пропливало по небу і співало пісень.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
Цеж так гарно, так ніжно до болі у грудях!
Несло сонечко щастя у завтрашній день.
Ластовинням рудим залишалось на людях
Пропливало по небу і співало пісень. Казково гарно.
