Подай мені ножа, зпороти груди,
Щоб той шматих живої плоті,
Віддать собакам на бенкет.
Для тебе я, лиш тінь Іуди,
Котрий кляне життя на ешафоті
За срібну пригорщу монет.
І ці рядки понурі у мовчанні
Роз'ятрать пустку між ребер,
У пошуках лихої долі.
В очах крука і на вінчанні,
Коли ідеш ти під вінець тепер.
Зкінчу обряд і вирву серце мимоволі.
