Ти знаєш, певне ти іди!
Бо ж шлях мені лишень в нікуди,
Іди в незвідані шляхи,
Шукай любов, в тобі вона ще буде.
А я ж на місці залишусь,
Усі тут друзки позбираю,
І буду тут тебе чекать,
Засію все терновим гаєм.
Таку чекатиму як в час,
Знайомства нашого у мріях,
І перших дотиках у снах,
І перших слів в які так вірив.
Як серце юністю жило
І мерзло від розлуки з небом,
Ти небо, ти і джерело
Мого життя…
Твоя любов в мені живе,
Та давня, казкою сповита.
Твоя любов, яка вже спить,
Чи мертва вже - не зрозуміти.
Я залишусь тут на віки,
В гаю терновім, моїм власнім
І розігнавшись увіп’юсь,
В тернові голки мрій і казок.
Повернешся мене ж нема,
Лиш гай тобі лишу на згадок.
Мого кохання борозна,
Твоє життя…
