І знову літо закінчилось,
Я починаю новий бій,
Він буде важким, і нервовим,
Зі смаком тютюну і кави.
Та все пройде, воно колись минеться,
Наш час ніколи не стоїть,
Він йде вперед, вперед якимось шляхом,
Іде шляхом незнаних нам доріг.
Не знаю я, чого мені чекати,
Низькиїх злетів, чи високиїх падінь?
Проте я знаю точно, що все не так і просто,
Що все навколо в руках лише моїх.
Але бува, всі сили вмить зникають,
Вони розсіюються як дим від сигарет,
І немає більше вже надії,
Проте життя завжди, завжди іде вперед.
Своє життя собі лиш довіряю,
Від долі я ніколи не втечу,
Що дано Богом, те і буде,
Такий я є, таким я і живу.
І може, навіть, мої страхи буденні,
Лише дрібниці часу непростого,
Я так живу, і жити так я буду,
Що долею дано, пройду усе я, до кінця.
ID:
520551
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 30.08.2014 21:37:47
© дата внесення змiн: 30.08.2014 21:37:47
автор: Viktorovich
Вкажіть причину вашої скарги
|
