1 куплет:
Змалку життя на виживання, він скавулів під вечори
та засинав під ранки. Ніхто не зжалився хоч бачив,
що цуценя на снігу плаче... Миле лиш бродяче.
Така його вже вдача, воно слухать буде всі вказівки
очами просить лиш візьміть!!!. Та люди йдуть минавши сітку
де скулившись воно стоїть, холодний сніг морозить лапки
мерзне замерзає. \"... Хоч крихту киньте дьядьку!!!\"
покинене благає. Щулить вуха лапками танцює
і чоловік поліз в карман, від холоду смаку нечує
і щиро промовляє \"Гав\".
Але старий на жаль не мав нічого у пакеті
з карману витяг сигарету, хрипло закурив
та за ногами вщухнув дим. Тоді воно побігло по стежині
де паркувалтсь магазини, можливо крихту тут хтось кине.
- Боже!!!!!!!! - Чому такі жорстокі перехожі???...
Сіло на сходинку, заплакавши мов мала дитинка,
грались з ним сніжинки, та на мить забувалась покинута тваринка.
В ті очі сонце зазирнуло, променем обняло
воно лягло засумувало тай заснуло. І снится песеняті тепле одіяло
шуба матері що накриває, до себе пригортає
і як красиво воно спало сміялось, пригорталось.
Та гавчало МАМО....!!!.
Приспів:
Час так іде, а йому притулку все нема ніде
Як же можеш так... Пожаліти крихту хліба для собак.
2 куплет:
Йому здавалось що на яву, що хось його почув
віднайшовши найдорожче, ту що народила,
адже рідні - це за все дорожче, тому що це родина.
Та ішла година, із радості хвостом виляло в боки
не чувши злючі кроки, господині дому
вдарила ногою, з сходів зіштовхнула. Стара була жорстока
і жалю нечула, мабуть теж її доля обманула, та як би там небуло
мале від болю закричало... І проснулось.
Це був сон і ніщо не збулось.... Воно ще постояло
так мило... наче промовляло, можливо господиня щось поїсти кине,
зачинились двері, хоча воно нікуди не спішить
ще почекає а вже потім побіжить, оснанньою надія помирає
хвилинами стікає мить, а її немає.... І замарзле з голоду
пішло в низ, опустивши голову.
Замерзали сльози на лютому морозі, вуха опустило і кудись подалось
жаліло сонце, з жалю закривалось, більш ніхто.
І навіть той хто бачив, він не розумів як рости одному значить.
У малесенькій душі так важко, коли у всіх є,
а у нього небуває казки щастя недає йому підказки,
куди податись краще. І замарзле з голоду
пішло до низу опустивши голову.
Приспів:
Час так іде, а йому притулку все нема ніде
Як же можеш так... Пожаліти крихту хліба для собак.
3куплет:
Ніч в очі зазирала, темно вже ставало сонне сонце заховалось
та морози ще лютішші підкрадались... Воно весь день голодне
сівши в парку поглядом проводить, хтось щось їсть а воно теж хочеть
та люди жадні ходять. Мале не судить що недали
лиш щиро просить, щоб таких як він незабували.
Вірить в щедрість і що щедрості не мало.
Підбігло до вітрини у крамницю, а там такі гостинці...
Є все що забажає, та лиш грошей воно немає!.
Тут двері відчинились, і вийшла мама із дочкою
багато бачив ласощів що й неснились, гавчав стрибавши за ногою.
Попав на ту людину, що була щедра всередині,
дівчинка весело усміхнулась, найбільшу цукерку розгорнула,
кинула, воно вхопило, мама засміялась:
- Це не цуценя А просто диво. - Мамо воно ж таке миле
- заберемо його в квартиру, - буду доглядати
більш не будеш на морозі замерзати.
Із апетитом лапками тримало подарунок,
та як про слова гаразд почуло, найщасливіше було.
Собака друг людини, він розуміє все, охоронець у родини
і серце в нього теж живе. Мала взяла його на руки
і як у вісні мама, міцно так обняла
і воно ще довго сімї радість дарувало.
20 січня 2011 року...
ID:
428719
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 01.06.2013 12:32:08
© дата внесення змiн: 01.06.2013 12:32:08
автор: Ель Демір
Вкажіть причину вашої скарги
|
Буду дуже радий 
Я думаю,що своїми віршами
