|
годинник,кава,ще й цигарка,
компютер-завжди кращий друг,
і в плей-листі луна бунтарка,
немов лікує від недуг...
терпляче, мовчки сидять тіні,
десь тріпотить легенький дощ,
хтось просто їде на машині,
хтось десь готує просто борщ,
когось везуть в далекі далі,
а хтось очікує гостей,
когось оточують лиш кралі,
а хтось не діждеться вістей...
а ти сидиш і мружиш очі,
від болю ниє голова,
все зникло під покровом ночі,
кудись поділися слова...
і не втечеш уже нікуди,
а хочеться далеко так,
куди не глянеш - всюди люди,
для них ти завжди весельчак,
а серце виє від нестачі,
поспішності і каяття,
немов ті шпичаки їжачі,
пронизують твоє буття,
ти далі йдеш,вузька дорога
вже добігає до кінця,
боїшся ти, хіба що Бога,
тепер ти схожий на бійця,
ти не людина, просто маска,
ти тінь, що плентається десь,
і ти шукаєш ту підказку
щоб вистояти бій увесь,
але попереду лиш спини,
ніхто не чує гіркий плач,
і чути лиш вельможні кпини,
що ти причина всіх невдач,
напевне краще вийти з тіні,
сказати вголос що болить,
але попереду лиш спини,
позаду-рій кровопролить,
тож, темінь, кава й та цигарка,
компютер завжи кращий друг,
і в плей-листі луна бунтарка,
немов лікує від недуг...
ID:
402918
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 21.02.2013 02:32:24
© дата внесення змiн: 21.02.2013 02:32:24
автор: Sama_po_Sobi
Вкажіть причину вашої скарги
|
