Мати право помилятись
Мати розум розуміти
Мати совість співчувати
Мати душу для добра
Помічати гнів й кохання
Розпізнати ніч й світання
Зустрічі ці й розставання
В світі цьому не дарма
Мати тіло для душі
Буде янгол в помочі
Так , як зорі у ночі
Світло знайди тут
Помічений у гріхах
Записаний в альманахах
Не фенікс я і не птаха
Та все ж розпізнаю суть …
… потоком води й думок
В дзеркала твоєї душі
Принесу вологу і зеленку
Щоб згоїти й врятувати тебе
Без жодного дотику рук
Без права на помилку жодну
Полиновим оберегом зігрію
Твоє замерзше , те що звемо серцем
Спочатку буде так боляче
Душа наче хребет зломаний
Опухне свідомість від голоду
Ні , цукром не всолодити плин
А потім фіранки прочинемо
І руки самі того не знаючи
Тепло дарува і віру
Що все не спонтанно так
Пів тону тихіше і я вже йду
Навідуйся без і з потребою
Так часто лікуємось на взаєм
А кулі й ножі у ломбард
Любителі кави , чаїв і цигарок
А ще алкоголю і тіла
Ми все ж сповідуєм віру слів та почуттів
Кохаїн тече в наших жилах