Я ляжу на твої сторінки
Тінями забутих моментів
І від мене тікають ті рядки
Що, залишились від наших сентиментів…
Я пам’ятаю плакала весною
Ховала сум в неправдивих значеннях
І хотіла залишитися святою
Тікаючи, не залишалась на побаченнях…
Ти як той нерадивий сон
Який приходить не тоді коли потрібно
Засліплена стоїш серед персон
І говориш «а мені все рівно»…
Однак час міняє все місцями
Тобі байдуже було, а мені тепер
Можливо я втрачений легіонер
Але закінчив з тобою всі я мелодрами…